У 1900 році в селі Лісники було відкрито церковно-приходську школу. Основне завдання школи було навчити читати, писати та засвоїти закон Божий.
З 1900 по 1905 рік у школі навчалося близько 25 учнів.
У 1905 році з ініціативи селянської громади було розпочато будівництво нової школи. Для цього громада зібрала гроші у лихварів, а потім , щоб розрахуватися з ними, селяни мусили продавати подушки, рядна, худобу. Дерева для будівництва возили з села Студеники.
У 1907 році будівництво школи було завершене. Школа давала п'ятирічну освіту.
З 1918 року школа стала семирічною - на 300 учнів. Очевидці згадують: " Навчання проводилося в нормальних умовах, в одну зміну. Опалення було пічне . Топили торфом та дровами. Груби часто забивалися їх потрібно було чистити та підмазувати. В люті морози чорнило замерзало і не можна було писати. Вивчали українську та російську мову та літературу, математику, географію, історію. В школі був музичний гурток. Вчили грати на гітарі, балалайці, мандоліні."
У 1932 році навчання в школі стало десятирічним, в ній навчалося понад 600 учнів. Директором школи був Лень Іван Федорович, заступником по навчальній частині Ус Іван Мефодійович. В школі викладались основні предмети: математика, українська мова та література, історія, російська мова та література, німецька мова, біологія, хімія.
1937 року Лісняківська середня школа випустила перших випускників.
До 1941 року школа служить добрій справі - навчанню і вихованню дітей. 21 червня 1941 року, як і всі випускники країни, випускники Яготинської середньої школи святкували свій випускний бал. Цей день став останнім мирним днем у 1941 році. Почалася війна. Школа пишається своїми випускниками, що мужньо боролися на фронтах. Випускник школи Кайдаш Володимир Федорович - Герой Радянського Союзу.
Після війни і донині в школі працювали і працюють творчі колективи вчителів, які очолювали директори:
Шулещенко Олександр Іванович,
Картушин Володимир Степанович,
Хотиненко Олександр Петрович,
Ус Іван Мефодійович,
Сіренко Галина Григорівна,
Улізько В'ячеслав Павлович,
Дворник Микола Іванович,
Коваленко Василь Микитович,
Якименко Микола Костянтинович,
Пушенко Оксана Іванівна,
Галицький Володимир Анатолійович.
Шльончик Віра Михайлівна.
Бойко Людмила Михайлівна.
У 1971 році збудувано нову школу, і вона стає кращою спорудою у мікрорайоні, осередком науки і культури. Сотні юнаків та дівчат здобувають тут освіту, вчаться жити, працювати, готуються до самостійного життя.
З 3 грудня 2021 року школу очолює Кудрявцева Валентина Миколаївна – освіта вища, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання "вчитель-методист".
Педагогічний колектив працює над методичною проблемою:
Наша школа – школа сучасного типу: обладнано 2 комп’ютерні класи, всі кабінети підключені до мережі Інтернет, кабінети оснащені ІКТ, учні мають змогу працювати за електронними посібниками. Старшокласники поглиблено вивчають історію України та українську мову. До послуг школярів спортивна, читальна, актова зали, їдальня, спортивні майданчики, бібліотека, медичний кабінет.
Школа - це дім, в якому вирує життя: робота гуртків, секцій МАН, учнівського самоврядування, спортивних секцій. Гордість школи - картинна галерея імені М.П.Малинки, краєзнавчий музей.
Тисячі випускників закінчили школу. Гордістю її є: Сіренко О.О.– начальник ПАТ «Яготинський маслозавод», депутат Київської обласної ради, почесний житель м. Яготина, Криволап А.Д. – відомий художник, Горб С.М. - професор, вчений, біолог, художник, Бурдак І.Г. – академік, поет, письменник, Ганжа А.А.– будівельник, почесний житель м.Яготина, Кривоконь О.Г. – заступник директора Харківського тракторного заводу, Малинка М.П. – художник, почесний житель м. Яготина, Кайдаш М.Ф.– Герой Радянського Союзу та інші.
Учні школи продовжують галерею славних здобутків і є призерами та переможцями районних та обласних конкурсів і олімпіад.
Наша школа – школа творчості для вчителів, школа радості для учнів, школа спокою для батьків.